В Ужгороді вчитель під час уроку вдарив кулаком у обличчя неповнолітню дівчинку

Бив кулаками по обличчю, долонями – по щоках, хапав за волосся і з усієї сили бив головою об парту. Так знущався в ужгородській школі № 20 вчитель української мови та літератури зі своїх учнів. Діти розповідають, діставалося за найменший огріх, на уроках треба було сидіти, не ворухнувшись, а перепитування незрозумілого матеріалу чи прохання пояснити щось… каралося. Якось учитель вигнав дівчинку з уроку лише за те, що вона не почула під час диктанту слово і наважилася його уточнити. До всього учні кожного уроку за найменші огріхи отримували образливі епітети, зазвичай чули на свою адресу «дурні» та «придурки». Зізнаються, боялися відвідувати уроки, тим більше, що погана «слава» про педагога ходила за ним слідом, передавалася з класу в клас, від старших братів і сестер – до молодших.   

Вдарив за те, що… поламалася ручка

Власне історія, яка зараз на вустах у всього Ужгорода і про яку зараз я хочу розповісти, сталася ще 10 лютого цього року. Тоді про неї мало хто почув, окрім постраждалих, адміністрації школи та правоохоронців, але зараз, коли прокуратура порушила кримінальну справу – почали вимальовуватися деталі.

«Це був другий урок того дня, українська мова, - розказує 13-річна дівчинка Ростислава (імена всі героїв цієї історії з етичних міркувань змінене), яку побив учитель. У мене під час уроку зламалася ручка, і фактично на ту мить, коли вчитель на мене звернув увагу. я крутила в руках гумку, вершечок від ручки. Думала, як буду писати. Він до мене кинувся – чого ти записки пишеш? Мабуть, подумав, що я записки пишу. Я йому відповідаю: «Це не записка, ось, у мене ручка зламалася». Тобі вчитель вихопив у мене з рук ту ручку, розмахнувся і вдарив кулаком в щелепу. Я розгубилася, але кажу йому: «Юрію Петровичу, ви мене вдарили!» А він у відповідь: «Тобі щось не подобається? Бери речі і виходь з класу!» Я й вийшла…»

Власне в коридорі дівчинку, яка на ту мить розплакалася від болю та образи, і зустріла завуч школи. Вона одразу порадила, мовляв, пішли до директора, все розкажеш, поясниш, і телефонуй батькам!  

Мати дівчинки після її дзвінка одразу відпросилася з роботи і прибігла до школи. Те, що побачила, жахнуло: «Очі червоні, заплакані, щока спухла, вся червона. Це була не так фізична травма, як психологічна. Дочка два дні після цього не хотіла до школи ходити. Скаржилася, що голова в неї болить. Вочевидь, від нервового перенапруження. Тим не менше, я наполягла на тому, що вчитися треба, але написала заяву до адміністрації з проханням перевести дочку в іншу групу з української мови».

«Певна річ, не хотіла ходити до школи, бо страшно було, - ділиться своїми спогадами сама Роська, - я не уявляла, що буду робити, коли Юрія Петровича ще раз побачу… Не хотіла з ним бачитися!»

Але все ще того дня після інциденту батьки постраждалої неповнолітньої викликали міліцію. Дільничний міліціонер одразу прийшов і взяв пояснення у всіх сторін.

Викликали і вчителя. Мати дівчинки так змальовує ту зустріч: «Юрій Петрович прийшов, я в нього й питаю:

- За що ви вдарили мою дочку?

У відповідь почула цинічне:

- А ви бачили, що я її бив?

- Ні. Я не бачила, бо я не сиділа на уроці, - відповіла жінка. – Але бачили ще 15 дітей, які з Ростиславою разом у класі вчаться, в одній групі на ваші уроки ходять.

На все це директорка школи попросила, аби прийшли однокласники дівчинки й розповіли, що бачили. А тоді вже й почалося:

- Бив і Росю зараз, і нас бив…»

Після випадку з Ростиславою на світ Божий, як то кажуть, «виплило» багато цікавих фактів. Виявилося, що з рік тому дівчину цей же вчитель уже бив – тоді вдарив долонею по щоці. Батьки не надали увагу цьому факту, бо подумали, що дочка сама винна – крутилася а уроці, не слухала абощо. Зараз, аналізуючи ті дані, інформацію від інших батьків, діти яких також виявилися «у всьому винними» вчителеві,  Марина роздумовує: 

«Я одного не розумію, чому вчитель, якщо вже діти були настільки винні, жодного разу не повідомив про е батьків, аби спочатку вони вжили заходів до своїх дітей? Можна ж було записати в щоденник попередження чи викликати батьків, чи повідомити адміністрацію навчального закладу, що, приміром, такий-то учень так і так себе поводить. Хай би вже вживали дисциплінарні чи інші заходи. Але ж не було такого».

«То не я винен, то мене переслідують»

Найцікавіше те, що через тиждень після інциденту Юрій Петрович прийшов до Марини, матері дівчинки, яку побив, на роботу. «Він намагався щось пояснити, списував свої дії на поважний вік – мовляв, 63 – це вже багато, десь не усвідомив, що роблю… А відтак попросив забрала заяву. Я відповіла, що заяву забирати не буду, бо не маю наміру вибачати таких образ, завданих дитині», - розказала жінка. Питаюся в неї:

-         А хоч вину свою він визнав,  пробачення просив?

-         Та де там! Ні вини не визнавав, ні вибачення не просив, усе на нерви списував та белькотів про якесь переслідування, мовляв, за політичною ознакою…

Розпитати про вік, нерви та інші причини такого негарного вчинку я вирішила і в самого вчителя: а може, раптом, не все так, як змальовують діти? Зрештою, треба всі сторони інциденту вислухати, аби знати, що ж сталося. Проте знайти юрія Петровича та к і не вдалося, хоча його телефони я й знайшла. Він не піднімав слухавку, певно, журналісти його замучили за ці дні. Тим не менше, взяти коментар у педагога вдалося закарпатським власкорам телеканалу «Інтер», і я його передаю буквально дослівно. Юрій Петрович: «Я нікого не бив! Я взагалі нікого не торкався! Це дітей проти мене налаштували в школі. Усі там учні залякані! Більше того, я вас кажу, що мене переслідують… Просто мене хочуть звільнити з тієї школи!»

За що переслідують вчителя – він сам так і не пояснив. Хоча адміністрація навчального закладу з таких заяв щиро дивується: Юрій Петрович сам, кого схочеш, переслідувати зможе. Та й чинить так, неодноразово інших вчителів школи ображає. Розповідає директорка Світлана Рибак: «Він легко міг обізвати будь-кого із учителів. На днях завуча назвав нахабою». Директорка додає - звільнити з роботи Юрія Петровича не могли - не було формальних причин. Зараз, після інциденту, вони є, каже заступник міського голови Ужгорода Федір Апшай: «Все залежить від висновку прокуратури, але зрозуміло, що в даному випадку вчитель винен, і однозначна наша позиція – таким вчителям не місце в наших школах, як і загалом в освітніх закладах».

Федір Васильович уточнює: подібних фактів в Ужгороді досі ще не було, зараз - перший такий. «Ми останнім часом працювали над такими речами, як насилля між дітьми та насилля в сім’ях. Але зі згаданого приводу приблизно два тижні тому ми зініціювали круглий стіл за участі низки зацікавлених сторін, де розглянули питання жорсткого поводження з дітьми, в тому числі ставлення вчителів до дітей. Добре, що цей факт був виявлений адміністрацією школи, не замовчаний. У принципі, є добре відрегульований механізм, як діяти в подібних ситуаціях, що робити, тому одразу про випадок були поінформовані всі інстанції, починаючи від міського управління освіти й закінчуючи правоохоронними органами», - розповів Федір Апшай.

Заступник мера міста також озвучив позицію міської влади з цього приводу: «Ми дуже жорстко налаштовані щодо таких фактів. Головне – їх виявляти, давати оцінку, реагувати. Бо якщо факт буде виявлений і на нього «піде» реакція – це буде найкраще запобігання подібним випадкам у майбутньому. І ще: жорстокістю міри покарання результатів позитивних ми не досягнемо. Тут повинні спрацьовувати профілактичні заходи. Суспільство має усвідомлювати, що такі факти недопустимі в освітніх закладах. Педагог, який дозволяє собі подібне, мусить усвідомити – йому не місце в навчальних закладах» .

Проти педагога порушили кримінальну справу

Одразу за фактом мати постраждалої дівчинки подала заяву до міської прокуратури. Остання 2 березня цього року проти педагога порушила справу за частиною 1 статті 125 Кримінального кодексу України, що передбачає легке умисне тілесне ушкодження, каже заступник прокурора міста Андрій Малинич: «Незважаючи на те, що справи такої категорії належать до справ приватного обвинувачення, враховуючи особливе громадське значення, і насамперед ту обставину, що потерпілою від злочину є неповнолітня особа, прокурором все ж таки було ухвалено рішення про порушення кримінальної справи.  Наразі триває досудове слідство, проводиться воно слідчими Ужгородського міського управління ГУ МВСУ в Закарпатській області».

Прокурор уточнює, офіційно поки що Юрія Петровича від викладання не відсторонили, це буде здійснено за відповідним поданням слідчих органів.

Проте вчитель відсторонився сам, його вже тиждень не бачать у школі. Учні кажуть – пішов на лікарняний, і щиро тішаться з цього. Рос юрта групу, в якій вона навчалася, наразі «веде» їхній класний керівник. Діти не можуть з цього натішитися…   

А тим часом, поки у прокуратурі та в міліції займаються слідством, незалежні юристи наголошують – стаття кримінального кодексу, яку інкримінують педагогові, передбачає занадто м’яке покарання – на вчителя чекає або штраф у розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк до двохсот годин, або виправні роботи на строк до одного року.

Та чи вдасться таким покаранням вилікувати травму, завдану дітям горе-педагогом?

Наталка Петерварі, Ужгород