Всі Новини Закарпаття
        

Премія імені Петра Скунця та навколо неї

Премія імені Петра Скунця та навколо неї Як стало відомо із засобів масової інформації (газети «Ужгород», «РІО» та ін.) Ужгородська міська рада ще в кінці 2016 р. заснувала премію імені Петра Скунця в галузі літератури і краєзнавства, затвердила відповідну конкурсну комісію, Положення про премію тощо, а у серпні 2017 р. конкурсна комісія визначила переможців у номінації «краєзнавство», але не спромоглася визначити лауреата у номінації «література».

Що ж, заснування премії – річ престижна, тим більше для обласного центру, вона варта підтримки і схвалення. Але глибше вникнення в цю справу переконує, що підхід, концептуальне бачення та ін. засновників і результати діяльності конкурсної комісії не викликають захоплення, а, навпаки, наводять на сумні роздуми і спричиняють чимало запитань. 

Насампед, виникає питання: чому премія імені відомого українського поета, лауреата Шевченківської премії П. Скунця встановлена не в одній, а в двох, досить віддалених одна від одної, номінаціях – з літератури і краєзнавства? Щодо першої – все зрозуміло, хоча було б престижніше, якби така премія була заснована облдержадміністрацією і обласною радою (П. Скунць – постать всеукраїнського масштабу), а от щодо краєзнавства – питання є. Адже поет і публіцист П. Скунць краєзнавцем не був, досягнень у цій галузі не має. Окрім цього, поєднувати дві різні між собою номінації, вважаємо, неправильно. Виходить такий собі гібрид. Ще можна допустити, що премія могла бути встановлена в номінації «література і журналістика», оскільки Петро Скунць був не тільки визначним поетом, але й талановитим журналістом, редактором газети «Карпатська Україна», а його публіцистичні статті мали великий вплив на формування національної самосвідомості закарпатців та поширення у краї національної ідеї. 

У свій час обласною організацією Українського товариства охорони пам’яток історії і культури було засновано премію в галузі краєзнавства імені Петра Петровича Сови (автора численних краєзнавчих статей, путівників і буклетів про Ужгород, грунтовної, найкращої до цих пір, монографії з історії міста «Прошлое Ужгорода», члена муніципальної управи міста у 20-і роки ХХ ст., голови управи та голови Народного комітету Ужгорода у 1944–1945 рр.). Але з плином часу ініціатива згасала, лауреати премії не визначалися, про добру справу давно забули. 

У зв’язку із сказаним, чи не слід було заснувати дві окремі премії, скажімо, в галузі літератури імені П. Скунця, і в галузі краєзнавства імені П. Сови? Останній для розвитку Ужгорода, краєзнавства, дослідження історії міста, вивчення, популяризації і збереження пам’яток історії культури і природи обласного центру, становлення і діяльності Закарпатського краєзнавчого музею, Закарпатського музею народної архітектури та побуту зробив дуже багато. 

Премія міста в галузі краєзнавства, якщо комусь не подобається постать П. Сови (хоча про нього ще при житті змістовну статтю написав саме Петро Скунць), могла б отримати ім’я іншого визначного краєзнавця, перекладача, мера Ужгорода у 1900–1916 рр. Михайла Фінцицького, автора трьох томів нарисів з історії міста (четвертий, невиданий, том загубився), людини, яка так само дуже багато зробила для розвитку Ужгорода. 

Чому цього не врахували депутати міської ради та їхні консультанти – сказати важко, та повернутися до цього питання ніколи не пізно – чи депутатському корпусу нинішнього скликання, або вже наступному. 

Це по-перше. 

По-друге, незрозуміло, якими критеріями керувалася міська рада, затверджуючи комісію з присудження премії, зокрема, з врахуванням номінації «краєзнавство». Адже серед членів комісії немає жодного краєзнавця! Жодного! Може, в Ужгороді таких немає взагалі? Та ні, вони є, досить згадати імена таких відомих краєзнавців, дослідників і популяризаторів історії і культури міста (й усієї області) як Йосип Кобаль, Степан Пеняк, Сергій Федака, Тетяна Літераті, Людвіг Філіп та ін. Чому ніхто з названих і неназваних не був включений до складу комісії? 

Ще важче зрозуміти, чому комісія, зважаючи на назву премії іменем відомого українського поета, не визначила переможця в номінації «література» – головній, і за задумом, і за фактом, номінації премії? Чи то не було відповідних подань, чи подані твори були вкрай слабкі, а чи не вистачило терпіння і знань – причина невідома. А, може, для упішнішої, продуктивнішої роботи комісії варто було включити до її складу нових членів або, принаймні, залучити до її засідань консультантів – фахівців з кафедри української літератури Ужгородського національного університету та провідних письменників області? 

Натомість, визначено чомусь двох (саме так, не одного, а двох) переможців у номінації «краєзнавство». Чому так? Логіка членів комісії, очевидно, проста: раз не визначили переможця в номінації «література», то дамо дві премії в галузі «краєзнавство». Але хіба така «логіка» (якщо це не інтерес когось) на користь справі? 

Що ж до самих переможців конкурсу та їх праць (Михайло Тиводар «Етнографія Закарпаття» і Віктор Шостак «Тисячолітнє дерево» – про музичну культуру краю), вони заслуговують високої оцінки і будь-яких премій – обласних, всеукраїнських і навіть європейських, але вони не стосуються історії і культури Ужгорода, а охоплюють все Закарпаття. 

У той же час, у затвердженому Положенні про премію записано: «Премія є творчою відзнакою, якою нагороджуються літератори і краєзнавці, твори котрих популяризують місто Ужгород, його історію, сучасність, видатних ужгородців, що творять славу міста над Ужем». З цим не можна не погодитися, але комісія чомусь цю вимогу Положення проігнорувала. 

Не дотримано комісією і пункту Положення про те, що на здобуття премії висуваються твори, які вийшли друком упродовж останніх трьох років. Книга одного з переможців вийшла друком у видавництві «Ґражда» у 2011 р., тобто шість років тому, а у 2017 р. перевидана у тому ж видавництві. Але ж перевидання книги з незначними змінами й доповненнями не можна вважати її новим виданням… 

Важко повірити в те, що навіть у такій, здається, простій справі, як заснування і присудження іменної премії, Ужгородська міська рада засвідчила свою неспроможність зробити так, як це належить органу самоврядування обласного центру – продумано, послідовно, грамотно, аргументовано, переконливо. Це ж у рівній мірі стосується і створеної нею відповідної преміальної комісії. 

Незважаючи на сказане, премію, мабуть, таки вручатимуть і прийматимуть на День міста – з пафосом, музикою та насолодою. Але чи збагатиться від цього історія Ужгорода і чи отримає духовну, культурну і моральну насолоду громада міста – виникає сумнів. 

То ж, як кажуть у таких випадках, мораль у кожного своя… 

Вальдемар Тросницький, 
Краєзнавець, педагог
Rionews.com.ua

      

13/09/17 09:10   Публікації

Коментарі (0)

Додати коментар

Ваше им'я:


Введіть контрольний код, який ви бачите на зображенні:


Якщо ви не бачите контрольний код, це означає, що у вашему браузері відключена підтримка графіки. Включить її і перезавантажте сторінку.
Повідомлення:


Залишаючи коментарі, дотримуйтесь Правил поведінки на сайті.
Коментарі, які не відповідають пунктам виписаних в Правилах - будуть видалені!
Ми будемо дуже вдячні, якщо Ви розмістите посилання на цей матеріал на своєму веб сайті!
Постійна адреса цієї сторінки: http://www.clipnews.info/newstopic.htm?id=119250
 
© 2008, ClipNews.info . Усі права захищені.
Використання матеріалів ClipNews.info дозволяється за умови посилання
(для інтернет-видань — гіперпосилання) на clipnews.info.
Передрук, копіювання чи відтворення інформації,
що містить посилання на інші джерела в будь-якому вигляді заборонено.
       
   
6093435 0